У Рівному розташована справжня перлина архітектури – Свято-Успенська церква. Це найстаріша будівля Рівного. Вона розташована на вулиці Шевченка 113. Раніше цю церкву ще могли кликали Омелянівською, адже так називалась вулиця, на якій вона стояла. А до села Велика Омеляна від місця, де розташовується храм, зовсім близько. Інколи цю церкву ще називають Шевченківською, адже так називається сучасна вулиця, де побудований храм.
Що відомо про Свято-Успенську церкву?
Церква – справжня пам’ятка архітектури, адже її побудували у 1756 році. Зроблена вона була з дерева і являє собою типову дерев’яну храмову архітектуру великої Волині того часу. Саме такі храми були на Поліссі. Проте, більшість дослідників вважають, що на місці нинішнього храму раніше вже була церква, і Свято-Успенську змурували на місці давнього храму. Точних доказів цього немає, але опосередковані є. наприклад, у храмі знаходиться справжнє рукописне Євангеліє, яке датується 1634 роком.
Церкву побудували способом, за яким храм складений без єдиного цвяха. Це унікальна технологія. Над куполом знаходиться стилізований хрест, що має форму півмісяця. Це символічний хрест, який означає якір на якому був втоплений Папа Климент
У 18 столітті до парафії Свято-Успенського храму входив 71 двір з міста Рівного, а також 36 дворів із сусіднього села Тютьковичі. Всього ходило 325 прихожан. У 1756 році храм був освячений.
Спочатку стіни у храмі не були розмальовані, але пізніше на них з’явився розпис. У 1784 році для храму було виготовлено дерев’яний іконостас. Робив його майстер із санкт-петербурга. Іконостас був виготовлений у стилі бароко, має елементи різьби, а також золоту та срібну фарбу. У церкві є досить багато старовинних ікон. В час Радянського Союзу сюди привозили образи з різних храмів, адже майже всі церкви були закриті, а Свято-Успенська залишалася діючою. Найстарішою є ікона 1790 року, яка за свідченням настоятеля, належить виключно Свято-Успенському храму.
Іван Гонта та Михайло Носаль
Кажуть, що саме у цьому храмі молився перед битвою з козаками, один із ватажків Коліївщини Іван Гонта. Історичних документів і фактів, щоб підтвердити це – немає. Але 31 липня 1963 року Лукашевич Григорій Гнатович написав розписку, в якій повідомив, що його діди і прадіди говорили йому, коли він був маленьким хлопцем, що саме в цьому храмі молився Іван Гонта. Лукашевич був народжений у 1873 році, багато років був губернським земським гласним, міським радником магістрату.
Григорій Лукашевич називав Гонту мучеником українського народу і уманським сотником. Слова чоловіка підтвердили своїми підписами церковний староста Свято-Успенської церкви та ключник. Старий чоловік весь час боровся за храм, доводив, що він є справжньою історичною пам’яткою.
На території церкви у 2001 році була встановлена меморіальна дошка відомому травнику і протоієрею храму Михайлу Носалю. Носаль був людиною, яка дуже добре розумілася на травах, він вмів лікувати не гірше дипломованого лікаря. Ще у 1942 році чоловік писав, що не раз бачив як трави витягали людину із лап смерті не гірше справжнього лікаря. Адже, якщо село розташоване за 50 кілометрів від міста, а до найближчого фельдшера 25 кілометрів, то єдина надія – це трави і природу. Бо в болотах не дуже знайдеш допомоги від кваліфікованих спеціалістів. Тому Носаль добре знався на фітотерапії, лікував травами, хоча і був професійним священником. Михайло Носаль помер у 1950 році.
Сучасний період
Нині Свято-Успенська церква є діючою. У 1979 році вона стала пам’яткою архітектури і, за словами таблички на фасаді, охороняється законом. Проте у 2006 році після чергового ювілею проводилися роботи з реконструкції. Церква дещо втратила свій первісний вигляд. Адже стіни усередині оббили фанерою, були проведені вода та газ, а дах перекрили. Була змінена електропроводка, а зверху храм був пофарбований. Храм має нову огорожу, виглядає дуже охайним і доглянутим.
Але зовнішній вигляд не такий як первісно був у церкви. Адже спочатку храм мав один купол, а зараз кілька. Про те, що у церкві лише один купол, вказано було у історичних джерелах. Також зникли певні елементи, які були присутні у старій церкві.
Взагалі, церква збереглася цілком випадково. Адже вже у 60-х роках минулого століття її мали знищити. Тут планували побудувати гуртожиток для технікуму. Але місцеві жителі писали листи і просили у влади не зносити церкву і в кінці кінців храм був відстояний.
Зараз у храмі дуже люблять вінчатися молоді пари, бо кажуть, що тут особлива аура. Дійсно, намолена за майже три століття церква, може подарувати душевний спокій та рівновагу кожному.
