У місті Рівне не надто багато пам’яток. Але є тут одна культова споруда, яка була символом міста і довгий час навіть визначала його зовнішній вигляд. Це – Костел святого Антонія (Рівне). Величний римо-католицький храм, який має сумну історію, але попри все зумів зберегти свою автентичність та продовжує «жити» і радувати містян.
Історія костелу святого Антонія у Рівному
Повна назва храму – Костел Різдва Пресвятої Діви Марії і Антонія Падуанського. Він будувався практично 40 років: з 1858 по 1899 рік. Біля центрального вівтаря у 1858 році була вмурована срібна табличка, яка говорила про те, що костел був закладений 30 вересня. Крім того, там розповідалося про те, що храм закладався у присутності князів Любомирських (Казимира, Зінаїди, Станіслава, Марії), Владислава Заленського, Станіслава Мороза (ксьондза), маршалка Ровенського повіту та інших важливих представників.
Фундатор храму Казимир Любомирський не побачив споруду у готовому вигляді, адже помер у 1871 році. Будівництво костелу було не дуже позитивно сприйняте російською владою і йшло повільно. Кошти на храм давав князь Роман Сангушко (Славута), він виділяв гроші із благодійного фонду. Автором проєкту виступав польський архітектор Костянтин Войцеховський. 7 жовтня 1900 року костел був освячений.
Під час Першої світової війни храм отримав пошкодження. Тому у 1922 році його освячували повторно. Це був костел у неоготичному стилі із високими шпилями. Їх було видно із усіх куточків міста. Після реставрації на готичних вікнах з’явилися кольорові вітражі. Костел святого Антонія став окрасою міста.
Про те, який вигляд мав костел усередині, відомо зі старих фотографій. Головний вівтар був зроблений із мармуру із позолотою. А на фото 30-х років видно, що стіни мали розписи. Після закриття храму зі стін все здерли, а речі вивезли.
Рівненський костел зумів пережити дві війни, його не зачиняли навіть під час німецької окупації. З 1945 року і аж до закриття ксьондзом храму був Серафим Кашуба. Він написав у своєму щоденнику про те як у 1961 році радянська влада закривала храм. Чоловік описував як здирали позолоту, розписи, хрести, знімали дзвони. У 2023 році Серафиму Кашубі була відкрита меморіальна дошка на фасаді костелу. Тоді ж відслужили месу.
У храмі були поховані рештки князів Любомирських. Історики зайшли документи, які розповідають про те, що у 1961 році їх останки перенесли з органного залу на Дубенське кладовище.
У костелі максимально знищили всі ознаки храму. У січні 1966 року тут був відкритий кінотеатр. Він був розрахований на 274 місця. Спочатку кінотеатр називався «Хроніка», а потім «Глобус». Але він був зовсім непопулярний у місцевих жителів. На той момент костел вже не мав шпилів, адже їх розібрали у 1963 році. До речі, один із чоловіків, які це робили, покінчив життя самогубством, що передбачав ксьондз Серафим Кашуба.
Кінотеатр не мав популярності, тому була ідея взагалі знести храм. Пізніше тут хотіли зробити музей партизанської слави. Але так не сталося. Адже під час перебудови виявилося, що у органному залі відмінна акустика. У 1987 році тут був відкритий Органний зал Рівненської філармонії.
А з 2022 року тут почали проводити екскурсії-квести. Є дитячі і дорослі, як денні, так і вечірні. Розповідають про таємниці храму, а також про князів Любомирських.
Реліквія костелу
У 1650 році костелу була пожертвувана ікона «Богородиця з Дитям». Зберігали її у ніші, яка була біля головного вівтаря. Кажуть, що іконі приблизно 400 років. Її пожертвували дерев’яному храму, який стояв на місці нинішнього. Після того як костел закрили вважалося, що ікона втрачена. Але у 2022 році на одному з польських сайтів дослідниця Світлана Калько побачила ікону «Марія з Волині». Виявилось, що це ікона з Рівненського костелу. Вона потрапила у Польщу після Другої світової війни. Привіз її один із ксьондзів, який розумів, що храм і його реліквії можуть бути знищені. Зараз ікона відреставрована. Вона знаходиться у містечку Моково в місцевому костелі.
4 квітня 2023 року до Рівного була привезена копія ікони-реліквії. Її розмістили у храмі апостолів Петра і Павла.
Таємничий орган
У храмі був дуже великий орган. Він вважався одним з найкращих у всій Європі. Як точно він виглядав ніхто не знає. Можливо, його фасад був схожий до обрисів костелу. У 1961 році орган вивезли з храму до парку культури Рівного. У документах він значився як «орган готічеський». Але дуже швидко орган викинули на сміттєзвалище парку, а вже у 80-ті роки його вивезли на міське сміттєзвалище, де він і зник.
Орган був виготовлений чеською фірмою. Вона називалася “Брати Rieger”, а пізніше — “Rieger Kloss”. Ця ж компанія зробила і нинішній костельний орган. Його виготовили у 1989 році. Він має 6, 5 метри висоти і важить 12 тонн.
Однойменний храм
Костел святого Антонія Великі Межирічі інколи плутають з храмом Антонія у Рівному. Це дві різні пам’ятки. Костел святого Антонія розміщується у селі Межиричі, що в Корецькому районі Рівненщини. Це теж пам’ятка архітектури. Його збудували у 1702-1725-х роках. Кошти давав власник села Єжи Домінік Любомирський. Автором проєкту був Войцех Лєнартович.
У 1725 році храм був освячений. Костел побудований в унікальному стилі Лєнартовича, має бароковий фасад. Був невимовно гарним, мав орган, але зараз знаходиться у занедбаному стані. Ні інтер’єри, ні речі з храму не збереглися.
На нижньому поверсі були знайдені людські останки. Їх перепоховали у 2014 році. А у 2020 році тут знімали фільм про Максима Осу.
Рівненський костел – невимовно гарна споруда із своїми таємницями та сумною історією. Обов’язково відвідайте його, адже він може розказати дуже багато.
Читайте історію Рівного на нашому порталі.