Архітектура Рівного визначається неповторною культурою та особливим колоритом, роблячи його одним із найпривабливіших адміністративних центрів в Україні.
Це відоме з давніх часів місто може пишатися своєю багатою історією, пов’язаною з розвитком просвітництва, мистецтва та духовності.
Архітектура Рівного
Пропонована стаття є невеличким путівником, та показує яка різна архітектура Рівного. Ця розповідь познайомить читачів з відомими далеко за межами України архітектурними спорудами та культурно-мистецькими закладами.
Вони є історичними надбанням, визначними місцями, символами та гордістю цього надзвичайно цікавого західноукраїнського міста.
Архітектура Рівного відображає багатогранність та різноманіття історичного досвіду міста, роблячи його унікальним об’єктом в культурному просторі України.
Костел святого Антонія
Точна дата, коли розпочалося будівництво даного величного храму, невідома. Одні джерела вказують, що костел почали будувати в 1868 році, за даними інших – фундамент відповідної споруди закладався десятьма роками раніше.
Процес спорудження костелу зайняв десятиліття. Загалом він був завершений в останньому році ХІХ століття, хоча роботи по оздобленню фасаду й інтер’єру будівлі тривали приблизно до 1930 року.
Фахівці стверджують, що раніше на місці костелу святого Антонія знаходився інший римо-католицький храм.
Зараз монументальний вигляд цієї будівлі нагадує фортецю, але раніше він мав елементи готичного стилю – кутові гостроконечні шпилі. Завдяки цим вежам, на той час храм був найвищим архітектурним об’єктом міста.
Рішення про демонтаж верхнього ярусу даної будівлі, в тому числі шпилеподібних верхівок, було прийняте новою, радянською владою по завершенні Другої світової. Вороже налаштовані до християнських цінностей представники уряду знищили все, окрім більшої частини фасаду споруди. Майно храму розграбували, а його настоятеля відправили в заслання, до Казахстану.
За радянської епохи костел перетворився на кінотеатр.
У 1987 році після передання будівлі обласній філармонії в його приміщенні відкрився органний зал, куди рівняни й гості міста приходили слухати класичну й камерну музику.
Архітектура Рівного продовжує залишати невимірні сліди в історії та культурі міста, розкриваючи свою унікальність через кожен архітектурний елемент.
Квитки в Рівненську філармонію: купити
Костел Петра і Павла
Будівля ця, що демонструє лаконічний та стриманий архітектурний стиль конструктивізм, відносно нова. Споруджена була вона в 30-х роках минулого століття поруч із військовим містечком, що включало казарми й будинки для родин офіцерів.
Процес будівництва тривав відносно недовго, два роки. Храм надавав відповідному цілісному комплексу завершеності.
Цього часу Рівне було в складі Польської республіки, тож архітектура Рівного була під впливом польського стилю. Відомо, що проект даної будівлі був створений поляком, Вітольдом Євгеніушем Чечотт-Данилевічем. Цей талановитий зодчий здобув освіту інженера-архітектора у Варшавському університеті.
Коли завершилася Друга світова війна, і ці землі стали територіально належати СРСР, храм змусили свою діяльність припинити. Архітектура Рівного та Святиня була осквернена. Після закриття костелу Петра й Павла, в ньому стали працювати офісні приміщення та спортивний зал.
Повернутися до вірян цей відомий храм зміг тільки тоді, коли Україна стала незалежною державою. З 1991 році в ньому знову відбуваються церковні служби, таїнства та обряди богослужіння, які щороку відвідують тисячі мешканців Рівного, області та багатьох інших регіонів країни.
Свято-Воскресенський кафедральний собор
Місцезнаходження даної православної церкви – серце Рівного, його центральна частина.
Історія собору, що вражає величчю, одухотворяє й надихає на віру, терниста й непроста. Спочатку на місці, де виситься ця святиня, знаходилася Свято-Воскресенська церква.
Побудували цей храм у 1731 році. Але минуло рівно півтора століття – і її дерев’яна споруда, яка на той час мала статус головного православного міського храму, була повністю знищена внаслідок пожежі.
На місці згарища рівняни встановили монументальний хрест. Християни несли до нього квіти, й відтоді на богослужіння стали ходити до інших церков.
У 1890 році було прийняте рішення побудувати новий собор. Для нього було обране інше місце, в самісінькому центрі Рівного. За даними істориків, тут колись теж знаходилася церква. Заснувала її княгиня Марія Несвицька-Рівненська. Але згодом цей храм також був знищений вогнем – його спалили монголо-татарські загарбники.
Як свідчить легенда, перший камінь у фундамент майбутнього Свято-Воскресенського кафедрального собору був закладений російським імператором Олександром ІІІ. Родина самодержця волею випадку опинилася тоді в Рівному проїздом. Є факти, що російський самодержець навіть став меценатом будівництва храму, виділивши для цієї справи золоті й срібні монети з казни.
Новий собор був споруджений за п’ять років. У 1895 році відбулася урочиста процесія його освячення, й церква стала відкритою для вірян.
За часів СРСР влада неодноразово пропонувала знести будівлю святині – на її місці планувалось спорудження торгового центру.
На щастя, споруда храму лишилася цілою, проте богослужінь у ній за радянської епохи не відбувалось – вона була перетворена на так званий музей космонавтики та наукового атеїзму, а в цокольний поверх використовувався як складське приміщення для зберігання риби.
Відновилося приймання прихожан Свято-Воскресенський кафедральним собором у 1989 році, незадовго до розвалу радянської держави.
Архітектура Рівного знаходить своє втілення у величному Свято-Воскресенському кафедральному соборі, який став важливим символом історії міста
Колона Божої Матері
Поблизу головного православного рівненського храму можна побачити ще одну місцеву святиню, що є місцевою культурною пам’яткою, вартою уваги, пошани й захоплення.
Ця встановлена порівняно недавно, всього двадцять років тому скульптура зображає Божу Матір.
Цікаво, що наразі містяни й гості Рівного можуть споглядати новий пам’ятний знак. Архітектура Рівного додає своє втілення у вигляді цієї скульптури, яка стала не лише символом віри, а й спадщиною минулого.
До 1952 року на цьому ж місці також знаходилася колона Божої Матері – відповідний пам’ятник був встановлений ще 1770 року. Ім’я автора давньої статуї історія не зберегла, але про неї відомо багато дивних фактів.
Ідея спорудити таку символічну скульптуру-оберіг виникла через масові хвороби, що в ті часи спричиняли масову загибель людей. Пам’ятка була споруджена за кошти, зібрані жителями Рівного.
Рівняни сподівалися, що статуя Діви Марії захистить їх від смертей. Дивно, але їхні надії справдилися. Одразу після встановлення скульптури епідемії стали відступати.
Під час наступних пандемій містяни знову і знову зверталися зі словами молитви та вірою, приходячи до колони Богоматері, й це допомагало.
З особливою пошаною до даної пам’ятки ставилися і католики, й православні. Колону періодично реставрували, дбали про неї, вважаючи святою берегинею міста.
У 1952 році радянською владою було прийняте рішення колону Божої Матері, шановану всіма жителями Рівненщини, демонтувати й вивезти.
А у 2003 році, вже за часів незалежної України, ця святиня, зроблена за зразком попередньої, була встановлена повторно.
Висота сучасної версії колони становить 3 метри. Створювалась нова статуя архітектором Закревським та скульптором Стасюком.
Рівненський обласний музично-драматичний театр
Споруду драмтеатру, що є для міста культовою, зображають на пам’ятних сувенірах та світлинах, які презентують визначні місця цього обласного центру.
Відкриття музично-драматичного театру, що також став своєрідною візитівкою Рівного, відбулося в 1939 році.
Проте довго приймати у свої стіни глядачів відповідному мистецькому закладу не судилось. Уже через два роки театр був змушений припинити свою роботу через німецьку окупацію. Архітектура Рівного стала свідком періоду важливих подій в історії театру, який відобразився і в його структурі.
Коли місто було звільнене від фашистів, драмтеатр знову відкрив своє двері для відвідувачів.
За часів радянської влади театральна трупа Рівного проводила вистави в інших приміщеннях – спершу це був БК будівельників, потім нова споруда, а згодом, коли дана будівля була знищена пожежею, актори повернулися до попередньої локації.
У 1983 році обласний музично-драматичний театр було відбудовано – відтоді в ньому знову відбуваються прем’єри та популярні спектаклі, що полюбилися місцевим шанувальникам акторської майстерності.
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Споруду, в якій нині знаходиться цей музейний заклад, побудували в 1839 році, але не для експозицій і виставок, а зовсім з іншою метою.
Тоді в будівлі знаходився навчальний заклад – міська чоловіча гімназія.
Музеєм відповідний архітектурний об’єкт став із лютого 1940 року, проте пропрацював він недовго. Коли місто було окуповано гітлерівськими військами, нацисти зайняли приміщення.
Це стало причиною перенесення музею в інше місце – на вулицю Короленка. За такою адресою краєзнавчий заклад продовжував працювати тривалий час і після деокупації Рівного та приходу радянської влади.
Повернутися в рідні стіни обласний музей зміг тільки в 1975 році.
Заклад цей цікавий не лише з точки зору його архітектури, але й з точки зору зібрання експонатів. Архітектура Рівного виражена в кожному кутку цього історичного об’єкта. Музейна колекція захоплює глядачів скарбами прикрас давньоруської доби, виготовлених із чистого срібла, зброєю та начинням епохи козацтва та іконами, що написані волинянами.
А ще даний музей відомий такою багатою колекцією, як гербарій. У ній представлені різноманітні рослини регіону, серед яких багато рідкісних, що знаходяться на грані знищення. Загальний фонд цього культурного закладу налічує майже 300 тисяч експонатів.
Наведений у тексті перелік визначних місць Рівного не є повним – у місті є багато й інших архітектурних шедеврів, пам’яток історії та культури. До них можна віднести збудовану в середині ХVIII століття Свято-Успенську церкву, що вважається пам’ятником національного значення,
Поблизу міста є також чимало цікавих історичних місць – гостям мальовничого й загадкового краю варто відвідати старовинні замки (Корецький, Дубенський та Новомалинський), легендарний палац Стецьких, храм святої Трійці в Межирічах та Дерманську фортецю-монастир.
Ще більше історії Рівного читайте на нашому порталі.
