Визначною перлиною не тільки Рівненщини, але й усієї України є місто Острог. За часів Середньовіччя воно здобуло статус потужного культурно-освітнього й духовного центру. Його потенціал, якому цей населений пункт завдячує могутньому роду князів Острозьких, був настільки високим, що місто Острог, історія якого налічує приблизно тисячу років, називали «Волинськими Афінами».
Про багатовіковий шлях розвитку нинішнього адміністративного центру Острозької громади, про його злети й падіння, досягнення й пережиті трагедії за різних епох розповість ця стаття.
Заснування Острога та перші згадки
Точна дата створення цього населеного пункту невідома – вона є предметом полеміки науковців. Проте виявленими під час археологічних розкопок артефактами доведено, що відповідна територія була заселена ранньослов’янськими племенами ще в період VIII-IX століть, за часів трипільської культури.
На початку минулого тисячоліття на ній були збудовані перші укріплення, які згодом еволюціонували в Острозький дитинець.
Історія міста Острог засвідчує його надзвичайно поважний вік. Уперше воно згадується як об’єкт володінь Давида Ігоровича, князя волинського й дорогобузького, в Іпатіївському літописі, датованому 1100 роком. Це ж джерело розповідає про Витичівський з’їзд князів.
Острог за часів князів Острозьких
Епоха володіння містом такою відомою династією можновладців, що тривала кілька століть, розпочинається з середини XIV століття. На той час Острозькі вважалися одним із найзаможніших та найвпливовіших родів Східної Європи.
Князь Данило Острозький та будівництво замку
Перший представник відповідного князівського роду, якого згадує Густинський літопис як очільника війська, що перемогло воїнів польського короля, – Данило Острозький.
За часів його правління на Замковій горі, яка раніше була місцем розташування дерев’яних укріплень, вперше почали зводити фортецю кам’яну.
Понині збереглася лише одна зі складових цієї цитаделі – вежа Мурована. Такий донжон, що демонструє сучасним туристам Острог (Рівненська область), використовувався в перші часи свого існування як житло та оборонний пункт родини володарів міста. Орієнтовний час його будівництва – третя чверть XIV століття.
Розквіт князівської резиденції
Цей період тривав у XV- XVІ столітті. Тоді Острозький замок постійно й активно розбудовувався та розширювався. Його доповнила Кругла вежа. А в 1521 році завершилося спорудження визначної сакральної будівлі – Богоявленського собору. Ця святиня, що відрізнялася фортечною архітектурою, стала частиною оборонних укріплень замку.
Тоді місто стало центром величезних володінь та осередком прийому купців, іноземних послів і навіть осіб королівської крові. Йому підпорядковувалися землі не тільки сучасної України, але й Литви й Білорусі.
У ці ж часи, як розповідає історія Острога, відбулося заснування двох важливих закладів – Острозької греко-слов’янсько-латинської академії (1576), що стала першою в Східній Європі вищою школою, та Острозької друкарні. Нею була видана перша друкована версія церковнослов’янської Біблії в 1581 році.
Магдебурзьке право отримане містом у 1585 році. Новий офіційний статус став потужним стимулом для подальшого розвитку в ньому торгівлі.
Князь Василь-Костянтин Острозький – меценат і державний діяч
Краєзнавці й інші науковці-історики вважають час його правління, що тривав з другої половини XVІ століття до початку наступного, «золотим віком». У цей період історичний Острог набув могутності як економічний і політичний центр володінь князя. Цей високопосадовець був Київським воєводою – такий чин у Сенаті вважався найвищим.
Відомий як один із найбагатших магнатів Речі Посполитої, Василь-Костянтин Острозький був володарем третини волинських земель та активно займався меценатством. Його фінансування допомогло побудувати не тільки Богоявленський храм, але інші православні святині. Ним була заснована Острозька академія й друкарня та профінансоване перше видання друкованого тексту Біблії. Цей представник князівської династії також став інвестором будівництва шпиталів та діяльності релігійних спільнот.
Свою меценатську діяльність він поєднував з успішною обороною українських земель від кримськотатарських нападників. А ще Василь-Костянтин Острозький, головною резиденцією якого був Острог – давнє місто, мав королівський привілей у вигляді власної печатки.
Острог – культурна столиця України XVI століття
Часи правління й меценатства Василя-Костянтина Острозького принесли місту славу «Волинських Афін». Воно перетворилося на осередок європейського відродження та активного розвитку науки й освіти, книговидання та мистецтва.
Острозька академія стала закладом викладання й вивчення «семи вільних наук» – риторики, граматики, діалектики, медицини й богослов’я.
Міська друкарня, до якої власник міста запросив першодрукаря Івана Федорова, стала місцем друку приблизно 1500 книг. Для тогочасної Європи це була рекордна кількість. А Острозьку Біблію, яка теж була видана цим підприємством, вважають шедевром мистецтва поліграфії. Її примірники розповсюджувалися далеко за межами територій сучасної України.
Як розповідає про Острог історія міста, в XVI столітті в ньому плідно працювала літературна спільнота. Членами такого гуртка стали видатні інтелектуали, письменники й полемісти. Найвідоміші серед них – Мелетій і Герасим Смотрицькі, Дем’ян Наливайко та Христофор Філалет.
Магдебурзьке право та розвиток міста
Датою офіційного отримання містом Магдебурзького права, яке йому надав король Стефан Баторій, стало 7 червня 1585 року. Цей привілей Острог здобув, завдяки старанням свого власника.
Таке королівське рішення дозволило місту набути незалежності від свавілля урядовців і впродовж короткого часу стати європейським культурним, ремісничим та торгівельним центром.
У результаті отримання Магдебурзького права Острог від княжих часів отримав право обрання свого бурмістра, війта й магістрату. У ньому створювалися власні судові інстанції з радниками та лавниками.
Цей королівський привілей відкрив можливості розвитку вільної торгівлі й ремісництва. У місті почали масово відкриватися різні виробничі цехи, пивниці та крамниці.
За деякий час, 1576 року, воно отримало також королівську грамоту – офіційний документ, що закріпив за Острогом право проводити ярмарки та стягувати мита. Міські підприємці отримали дозвіл контактувати з європейськими купцями без посередників, що укріпило економічну стабільність.
Острог у XVII–XIX століттях
Ці часи для нього стали періодом поступового занепаду. Почався він уже після смерті Василя-Костянтина Острозького. Відтоді славетна династія по чоловічій лінії згасла.
Коли залишили Острог князі Острозькі, місто дісталося в спадок онуці останнього з них – Анні-Алоїзі Ходкевич. На відміну від свого видатного діда, що був поборником православ’я, ця особа перейшла в католицтво. Нею була заснована єзуїтська колегія, а легендарна міська академія та друкарня існування припинили. Сталися ці події вже в середині XVII століття.
Подальші значні руйнування міста були спричинені козацько-польськими війнами. Негативно вплинула на його розвиток і подальша політична нестабільність Речі Посполитої. Наступні власники Острога змінювалися – це були магнати Заславські, згодом Любомирські, пізніше Сангушки.
Попри гальмування загального розвитку, місто і в XVIII столітті продовжувало залишатися важливим торговим і ремісничим регіональним центром.
У результаті другого поділу Польщі в 1793 році воно стало частиною російської імперії. У 1797 році місто набуло статусу повітового центру Волинської губернії. Поступово воно втратило колишню велич, перетворившись на типове провінційне містечко. На той час його мешканцями були переважно євреї.
Острог у XX столітті
Цей період виявився для міста складним. Йому довелося пережити чимало трагічних подій, зокрема, Першу й Другу світові війни, радянську анексію та Голокост.
У міжвоєнний період, згідно умов Ризького миру, Острог повернувся до складу Речі Посполитої. Тоді в ньому відкрилися й запрацювали десятки виробничих цехів та безліч крамниць.
Після захоплення містечка радянськими військами восени 1939 року воно стало райцентром Рівненської області.
Жертвами нацистської окупації стали понад 6 тисяч містян – його єврейська спільнота була повністю знищена.
У 1944 році територія Острогу знову стає підконтрольною радянській державі. Хоча його частково відбудовували, унікальні історичні пам’ятки міста продовжували руйнуватися. Деякі з них використовувалися не за призначенням, а під господарські приміщення.
Сучасний Острог
Відновлення цього важливого історичного куточку Рівненщини розпочалося після здобуття Україною Незалежності.
У 1994 році в ньому знову запрацював Національний університет «Острозька академія». Цей освітній заклад з потужною навчальною й науковою базою відродив колишню славу першого східноєвропейського вишу. Він суттєво розширився. Були збудовані нові корпуси й гуртожитки для студентів. У 2022 році місто здобуло статус Молодіжної столиці.
Нині Острог (Україна), історія якого надзвичайно цікава, є частиною Державного історико-культурного заповідника. Його найвизначніше місце, яке приваблює тисячі туристів, – це легендарний Острозький замок. На території такого унікального оборонного комплексу знаходиться декілька пам’яток середньовічної архітектури.
Найдавнішою серед них є вежа Мурована – ця житлова-оборонна будівля замкового комплексу має товсті стіни та підземелля. Нову (Круглу) вежу вважають шедевром українського фортечного зодчества XVI століття. Інші відомі пам’ятки містечка – Луцька брама, в якій можна відвідати єдиний в країні Музей книги та друкарства, та Татарська брама. На увагу мандрівників заслуговують старовинні міські храми – Богоявленський собор, костел Успіння діви Марії та Велика синагога.
За роки Незалежності острозькі пам’ятки національного значення були відреставровані. Це підняло туристичний потенціал міста.
Нещодавно Острозький замок став місцем відкриття експозиції пам’яті про російсько-українську війну, яка триває. Ця виставка вшановує подвиг містян, які стали на захист країни від окупанта.
Острог, древній, прекрасний та гостинний, є найцікавішим містом Рівненської області. Не дивно, що познайомитися з ним приїздять українці з усіх регіонів країни.
