Багато хто може сплутати цього видатного українського діяча з героєм повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Якщо розповісти коротко, то це твір про старого козацького полковника, який зустрічає двох молодих синів, що повернулися з київської академії, Остапа та Андрія. Тарас вирішує, що немає кращого вчення, ніж справжній бій, і посилає синів у Запорізьку Січ.
Але біографія Тараса Бульби-Боровця зовсім інша та містить багато цікавих фактів та історичних подій, які пов’язані з нашою історією та боротьбою за український народ.
Тарас Бульба-Боровець: роки дитинства та юності
Народився Тарас у маленькому селищі Бистричі(Рівненська обл). Родина була бідною та багатодітною, аж дев’ять дітей. Землі у селян було мало, тому родина жила досить скрутно, а в дітей не було можливості навчатись та ходити до школи. Дата народження: 9 березня 1903 року.
Брати та сестри дражнили Тараса за його великий ніс, який був схожий на картоплю, саме тому його прозвали «Бульбою». Спочатку юнак дуже ображався, а коли дізнався про повість Тараса Бульби, то почав пишатись цим прізвиськом. Адже герой твору був справжнім старим козаком, високим, з багатирською силою, хоробрий воїн, патріот, дуже впертий та принциповий, вічно невгамовний, та безжальний до ворогів!
З малих років життя Тараса Бульби-Боровця й до юнацтва він ріс на розповідях та вченнях діда Юліана. Він розповідав багато цікавих історій, як їх предки воювали на чолі Івана Мазепи, який об’єднався з Польщею та королем Карлом XII проти правителя Російської імперії Петра першого й поступово навчав грамотності. Звісно, його розповіді не оминули трагічну історію України. Під цим впливом хлопець почав ретельно самостійно вчитись, став багато читати, його першою книжкою був «Кобзар» Тараса Шевченка. А потім він відчув велику тягу до знань з політики.
З чотирнадцяти років почав тяжко працювати на каменоломні, зміг вступити до навчального закладу та здобути загальну середню освіту. За роки роботи здобув високий авторитет серед робітників та керівництва. Відслужив у Польській армії та закінчив її у 1930 році, а через сім років одружився.
Його дружину звали Анна Опаченська, вона була донькою чеського колоніста, весілля відбулося у Луцьку. Згодом Тарас здобув власність над кар’єром чорного граніту та став успішним бізнесменом й заможною людиною. Саме з цього часу й настали його значущі та насичені роки життя для українського народу, тому дізнаємось чим відомий Тарас Бульба-Боровець та які він має почесні нагороди.
Боротьба та революція
Ще у 1932 році чоловік заснував зі своїми прихильниками та друзями «Українське національне відродження». Ця організація була направлена на молодь для її більшої освіти та культури. Вони наслідували та підтримували погляди Петлюри Симона, а він своєю чергою був одним із головних керівників націоналістичного руху в Україні в роки Громадянської війни 1917–1922 років.
З початком своєї політичною діяльності Тарас практично одразу потрапляє до польського концтабору, але за гарну поведінку його випустили через 9 місяців та заборонили перебувати у прикордонних зонах. Тоді він переїздив у Польщу.
Навіть знаходячись всього за декілька кілометрів від польсько-радянського кордону, він прекрасно знав, що відбувається на Західній Україні: голодомор, злочини більшовиків проти українських повстанців та простого народу, спроби українців перетнути кордон заради виживання.
Від тодішнього президента УНР у 1940 році чоловік отримав наказ й 20 червня Тарас Боровець Поліська Січ очолив цю організацію. У результаті, 1 серпня цього ж року він перетнув радянський кордон. Від побаченого на рідних землях, він навіть написав книгу, яка складалась з п’яти частин й назвав її «Людоїди». Звісно публікувалась вона не під справжнім ім’ям, а під псевдонімом «Ристриченко».
Разом з розвідницею, під час перетину річки Буг, вони потрапили під жорстокий обстріл прикордонників. Дівчина загинула одразу, Тарасу пощастило вижити та самотужки прибути до місця призначення за наказом.
Зайнявся Тарас Бульба-Боровець УПА та підготовкою кадрів для Польської січі.
Примітка: Польська січ – це Українська народно-революційна армія, яку згодом почали називати УПА. Збройна фармація партизанського напрямку, організована влітку у 1941 році у селищі Нимовичі Рівненської області. А Тарас Бульба став її отаманом.
Вже тільки за рік чисельність бійців складала понад 10 тисяч осіб, а Тарас отримав позивний «Гонта» та «Байда».
Бійці перші увійшли до міста Олевськ, де у 1941 році вже відбувалась евакуація місцевих жителів. На місті великого стадіону (у наші дні там розташований дитячий садок №19), армія вишукувалась та прийняла присягу Україні й освітила державні прапори. Проголошена цитата у той день від отамана: «Звідси розпочнеться визволення України від совітів та всіх її ворогів, комуністів, комсомольців та будь-які інші окупантів». Від тоді Олевськ став офіційно столицею Української республіки. Були знищені радянські військові частини. А вже у квітні 1942 році УПА наказала бригадам почати боротьбу проти Гітлера.
Також у цьому році у Рівному відбулися переговори, щоб спільно розпочати бої проти радянських партизанів з німцями. Боровець висунув певні умови, а саме: Україна повинна стати вільною та незалежною, в’язні Ярослав Стецько й Степан Бандера повинні бути звільнені, але німецька сторона не погодилась на ці умови.
Конфлікт
У ті часи існувало два головних угрупування за український рух. Формування УПА та Бандерівці (український політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української Соборної Самостійної Держави, збереження та розвиток її).
Основна причина конфлікту полягала у розподілу влади та визначення, яка організація повинна керувати бійцями та загальним рухом, адже обидві сторони були зацікавлені у збереженні України.
Був складений договір з восьми пунктів, Тарас погодився тільки на один. Згодом бандерівці перейменували свої відділи на УПА та силоміць підпорядкували людей Боровця (їх тоді ще називали «бульбівці») у результаті з’явилось нове керівництво загального опору.
Існує версія, що саме через це вбили жінку Тараса для посилення тиску на нього. Саме з цим пов’язана частина його трагічного життя Тарас-Бульба та Рівне.
Роль Тараса Бульба-Боровця в українському русі була дуже вагома, тому він отримав такі винагороди як:
- Воєнний Хрест – пам’ятна відзнака Армії Української Народної Республіки.
- Хрест Українського козацтва – нагорода за бойові заслуги.
Після конфлікту Бульба вирішив покинути Волинську область та відправитись до Варшави. Згодом його заарештували, звільнили тільки у 1944 році німецьким командуванням. Вони шукали шляхи для об’єднання у боротьбі проти червоної армії. Планувалось закинути до тилу радянських солдатів нове угрупування та вести партизанську війну, але не вийшло реалізувати план. У 1945 році загін Тараса Бульби здався союзникам, згодом потім його депортували до Італії.
Тарас Бульба переїхав до Німеччини та жив там декілька років, а вже у 1948 році іммігрував до сполучених штатів Америки. Знаходячись деякий час у Канаді почав писати багато книжок, які нелегально направляли в Україну. Найвизначні з них – «Бюлетень Головної Команди УНГ», «Меч та Воля» та «Військова справа», яка передає всі бойові знання тодішніх часів та історію молодих солдатів.
Помер Тарас Бульба у Нью-Йорку 15 квітня 1981 року, 18 квітня його урочисто поховали. На поминальному обіді було багато відомих людей з різних сфер діяльності, з різноманітними поглядами, вони висловили велике співчуття й казали неймовірно щирі, добрі слова на честь померлого героя, який все життя страждав та боровся за вільну Україну.
Сьогодні на честь Тараса Бульби-Боровця названі вулиці у місті Житомир, Овруч, Луцьк. В рідному селі Бистричі відкрита меморіальна дошка. У 2005 році у місті Березне відкрили йому пам’ятник. У Рівному на його честь названий пластовий курінь. Також Рівненська міська рада проголосила 2018 рік роком Боровця, та на законодавчому рівні з цього моменту у цій громаді святкуються роковини видатного діяча та захисника кожного дев’ятого травня.
Більше про історію Рівного читайте за посиланням.
