Цю сакральну споруду, включену до реєстру пам’яток культурної спадщини України, вважають духовним оберегом Рівненщини. Вона гордо височіє в самому серці обласного центру, в його старій частині, та є один із найвідоміших православних соборів Рівного.
Наразі йдеться про Воскресенський собор, Рівне без якого складно уявити. Він є одним із сакральних символів міста та його архітектурною родзинкою.
Про будівництво такої святині, її непросту долю в різні історичні часи, архітектуру та значення такого релігійного об’єкту в житті міста розповідає подальший текст.
Передісторія Воскресенського собору
Уперше православний Свято-Вознесенський храм був зведений в Рівному ще за часів XVIII століття, 1731 року. Але довго простояти цій дерев’яній будівлі не судилося: вже в 1881 році вона була знищена пожежею. Спершу загорілася розташована неподалік споруда пошти, а потім полум’я поширилося довкола, охопивши і храм.
На місці спаленої святині містянами був встановлений дерев’яний хрест, до якого рівняни покладали живі квіти багато десятиліть.
Храми, які лишилися в Рівному після пожежі, були маленькими й тісними – вмістити всіх вірян, які приходили на святу службу, вони не могли.
Через це мешканці міста були змушені звернутися до місцевої влади з проханням щодо виділення коштів та земельної ділянки для забудови нової церкви. Також була розгорнута компанія зі збору добровільних пожертв на цю благочинну справу.
Рішення розпочати будівельні роботи, віддане очільником краю графом Ігнатьєвим, було винесено в 1890 році.
Для спорудження нового собору був обраний історичний центр та місце, на якому за часів XVI століття знаходилася церква Воскресіння Христового, пізніше спалена ординцями.
Як тривало будівництво?
Як розповідає історія Вознесенського собору в Рівному, автором його проєкту став архітектор Павло Дейнеко. Збудувати храм планували впродовж чотирьох років.
Проте вести й закінчити будівельні роботи згідно плану не вдалося. Цьому стала на заваді болотиста місцевість ділянки. Намагаючись вирішити відповідну проблему, було прийняте рішення щодо укріплення ґрунту за допомогою дубових палиць.
Ці палі вбивалися у вологу землю впродовж року. Загалом їх було використано 1200 штук, а вартість такого матеріалу склала приблизно 10 тисяч рублів. Ця непередбачувана сума виявилася значною частиною виділених на будівельні роботи коштів, що загалом складали 86 тисяч.
І надалі роботи йшли неквапливо через порушення підрядниками термінів постачань та ймовірні крадіжки грошей.
Непідтверджені факти та легенди про Воскресенський собор (Рівне) розповідають, що казнокрадом виявився генеральний підрядник Іса Яполутер. Підозру викликало спорудження ним двоповерхового маєтку для себе. Цікаво, що ця будівля збереглася до наших днів. Зараз у ній розташовується міське Управління УПЦ Київського патріархату.
Траплялися й казуси, пов’язані з огріхами самого будівництва. Наприклад, зведена вище головної брами дзвіниця виявилася неспроможною виконувати власні завдання – її дзвін добре чувся лише на західному боці міста. Таку проблему вирішили зведенням додаткової, невеликої дзвіниці на території подвір’я храму. Побудували її з дерева в досить непрезентабельному вигляді, що вносив дисгармонію у величний стиль святині. Мурована дзвіниця з’явилася поруч із храмом набагато пізніше, лише в 1932 році.
Ритуал урочистого освячення новобудівлі Воскресенського собору, що відбувся в 1895 році 20 жовтня, перетворився на нарочито пишне дійство. На ньому були присутніми представники вищого духовенства з усіх довколишніх міст та тисячі вірян.
Воскресенський собор у ХХ столітті
Епоха лихоліття для цього рівненського храму розпочалася в 1921 році. Тоді польською владою були припинення богослужіння у Воскресенському соборі – заклад зачинили.
З 1931 служба божа в ньому була поновлена. Напередодні цієї події митцем Вольським з Почаєва був розписаний та наново вкритий позолотою іконостас.
Богослужіння в соборі не припинялися й тоді, коли Рівне було окуповане фашистами в період Другої світової війни.
У джерелах згадується, що окупаційна влада розпорядилася правити службу в храмі двома мовами: тиждень – українською, а наступного тижня – старослов’янською.
Рішення не тільки закрити, але й знести цю церкву було прийнято вже після звільнення міста, на початку 1960-х років. Представники комуністичної влади планували побудувати на території святині типові житлові будинки-багатоповерхівки.
На щастя, цинічне рішення щодо знесення собору в дію приведене не було. Але храм знову зачинили, влаштувавши в його нижній частині склад риби. На верхньому поверсі сакральної будівлі відкрили так званий культурний заклад – музей космонавтики й атеїзму.
Наруга над головною православною святинею Рівного була припинена за ініціативи місцевої громади в 1989 році. Тоді будівля була православній церкві повернута.
Хоча численні святині та ікони Воскресенського собору (Рівне) були втрачені, вдалося повернути первісний, автентичний вид його інтер’єру. Відновлення й реставрація старовинних розписів виявилася можливою через те, що вони були просто зафарбовані крейдою.
Цей храм є діючим дотепер.
Архітектура та особливості
Дана сакральна будівля є хрестовокупольною, триапсидною та чотирисповпною. Вона демонструє зведений із цегли високий фасад та класичний православний храмовий стиль. Найбільший масивний купол знаходиться по центру, в оточенні чотирьох невеличких, розташованих нижче нього, бань.
Зовнішні стіни кафедрального храму, який являє собою складу об’ємну композицію, привертають увагу значною кількістю елементів оздоблення та рустів. Увінчують будівлю п’ять верхівок, встановлених на барабани гранчастої геометрії.
Додаткові архітектурні особливості Воскресенського собору в Рівному – куполи форми шоломів із завершеннями, які нагадують маківки.
Храмову дзвіницю будівельники виконали у вигляді ажурної цегляної надбудови геометрії арки. Ця вежа має також акуратну верхівку-маківку.
Праворуч від центрального входу обладнані сходи, що ведуть у цокольну частину будівлі. Загалом обладнано три входи до церкви – вони спрямовані на південь, північ та захід.
Перспективні портали вражають багатим та вишуканим декором. Перед головними входами встановлені кам’яні парадні сходи.
Щедро оздоблений позолотою інтер’єр собору прикрашають відреставровані розписи. Іконостас його має триярусну форму.
Цікаві факти про Воскресенський собор в Рівному
Після завершення будівництва цю церкву нарекли Олександрівською, проте незабаром первісна назва їй була повернена.
Інвестором коштів для зведення нової дзвіниці в період 1932–1933 років, за даними джерел, стало бездітне подружжя Гонопків, мешканців Литовської вулиці. Ними було пожертвувано для такої справи 40000 злотих. Це були всі заощадження Домінікії та Теофілакта Гонопків. Передбачалося, що після смерті подружжя в дзвіниці буде влаштована їх усипальниця. Але чому у ній таку сімейну гробницю не зробили.
У буремні часи революцій та війн храм виконував функцію стратегічного об’єкту та ставав прихистком і центром гуманітарної допомоги для всіх, хто її потребував.
Під час бомбардувань в роки Другої світової війни фасад церкви зазнав пошкоджень, проте згодом його відновили.
Є непідтверджені відомості, що коли собор зачинили, влада розпорядилася зафарбувати його внутрішні стіни масляною фарбою. Але робітники замість цього забілили їх крейдою чи вапном, сподіваючись, що колись розписи вдасться відновити. Час показав, що їхні сподівання виявилися не марними.
Реставрація розписів відбувалася зусиллями молодих рівненських художників – Василя Візора, Степана балагури, Володимира М’якоти й Олега Дуніна.
Перед відновленням релігійної діяльності храму в 1989 році, група місцевих жінок-вірянок влаштувала перед цієї сакральною спорудою показове голодування з вимогою повернути прихожанам собор.
Новий іконостас у храмі був встановлений після цього відкриття.
Воскресенський храм у місті Рівне є місцем збереження декількох священних реліквій. У ньому зберігаються нетлінні частини тіла святих. На думку місцевих вірян та численних паломників, ці святі мощі Миколая Чудотворця, святителя митрополита Київського Макарія, мучениці Варвари та Меркурія Чернігівського наділені благодатною силою.
У наш час Воскресенський рівненський собор вважають колискою православ’я регіону та центром духовного життя міста. У ньому відбуваються регулярні богослужіння та православні ритуали – вінчання, хрестини, святкові служби під час великих храмових свят тощо.
Відвідують цю святиню і туристи. Для православних християн вона має релігійну цінність, а для решти мандрівників – архітектурну, мистецьку й історичну.
Адреса цього релігійного закладу – вулиця Соборна, 39. Громадський транспорт ходить до нього з будь-якої точки міста.
